Вчора був мій професійний день. Особливо дякую Богові за величезний подарунок - відчуття високого та прекрасного.


( Read more... )

Минулого тижня відвідав Майдан. Звичайно, це вже не той Майдан, який був у лютому, коли тут лилася кров. І навіть не той, у перші тижні після перемоги. Але й зараз він вражає якоюсь особливою атмосферою боротьби, гідності і свободи. Але одне враження ще довго буде володіти моїми почуттями. Напевне, ніколи не зможу забути цього незвичного видовища: ( Read more... )

( Read more... )

Господи! Я дякую Тобі за нашу владу! Я дякую тобі за нашого президента! Він, як ніхто з українських очільників, зумів зробити неймовірне! Він підняв український народ з колін, він їх згуртував, як ніколи. Він розбудив його з вікового летаргічного сну. Він зумів донести до свідомості мільйонів, що не ковбасою за рубль буде жити людина. І не газом, ( Read more... )

Немузичні думки

Його душа співала скрипкою,
сміялись струни, схлипував смичок.
Люб’язність пурхала хмаринкою,
Слова текли - як потічок.

Та за живе торкнись попробуй-но,
Скажи не те, не так, не в добрий час -
умить душа в литаврах вибухне,
скипить, мов гаркне контрабас.

Юрій Вавринюк

Творчість Юрія Вавринюка


( Read more... )

До свята Преображення (19 серпня)

Гора Преображення

Гора свята як відблиск слави неба.
І Вчитель їхній в сяєві зорі…
Забракло слів.
                     Та що душі ще треба?
Тож залишімось на оцій горі!

Тож залишімось пити Божі роси
І слухати Мойсея та Іллю…
Що те каміння, що там - ноги босі,
Усе - дрібниця.
                          В серце ( Read more... )

Сьогодні мені 50. Визначна дата з присмаком суму. Можна оптимістично сказати: "Мені вже 50!", песимістично зітхнути: "Мені аж 50...". Я ж просто констатую: я мужчина в розквіті сил, у якого ще багато мрій, запалу та амбіцій. Так що ще повоюємо!


( Read more... )

Хоча вірші пишу давно, вже навіть дві збірки надруковані, але все чомусь в мене не виходили переклади. Кілька днів тому зробив чергову - і вперше вдалу - спробу перекладу. Поки що два вірші Олексія Дунаєва, але, надіюся, не останні.

Не вбивай
Не вбий себе в собі запекло!
Не дай себе гріхом убити,
Жорстокістю сліпою пекла
( Read more... )

Заримована любов

Безжально редактор закреслює вірша:
«Бездаро-поете, послухай, агов!
Ну що може бути в поезії гірше
Коли заримовані ««кров» і «любов»?!?!

Банально,
бездарно
отак римувати!
Де ж думки політ, де твої словники?
В поезії треба
( Read more... )

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. (Буття 1:5) 
І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули... (Марка 16:2)

Над Всесвітом стояла ніч. 
Густа, тиха, спокійна. 
Бо не було нічого, 
що могло б порушити її одвічне мовчання. 
Та й Всесвіту, власне, не було. 
Була лише безодня ( Read more... )